Саджанець барбарису Red Pillar

Барбарис тунберга ‘Red Pillar’ (Berberis thunbergii 'Red pillar’) – декоративний сорт барбарису, що в перекладі означає «червоний стовп». І дійсно, це колоновидний невибагливий компактний кущ з дрібним червонуватим відтінком, висотою до 150 см та 50-70 см в діаметрі. Розростаючись, саджанці набувають густої та розкидистої форми. Гілки розміщуються вертикально вгору, досить міцні, а на поверхні мають маленькі шипи-колючки. В травні цвіте невеликими жовто-червоними квітками, які зібрані у пучки. З них в кінці літа формуються плоди - маленькі продовгуваті кістянки червоного кольору, неїстівні. В природніх умовах барбарис Ред Пілар зазвичай зростає в гірській місцевості, а на територію України був завезений в середині минулого століття. Його найбільшою декоративністю є його колір, має насичено пурпурні тони, що добре проявляють себе, в тому випадку, якщо саджанці барбарису Ред Пілар ростуть на сонячних освітлених ділянках, всередині залишається зелених темних кольорів, чим і виділяється серед змішаних посадок. Восени його окрас змінюється на золотистий, а з першими холодами листя осипається. Якщо вирощувати барбарис в тіні, то його колір стає бляклим, перетворюючись на зелений. Барбарис може примерзати, тому інколи потребує укриття. Навесні саджанці висаджуються лише після того як прогріється земля, мінімальна відстань між саджанцями 1,5 м. Оскільки сорт Ред Пілар часто використовують в стрижених огорожах, то відстань між саджанцями скорочують до 40-70 см. Рослина посухостійка, потребує помірного поливу, поживного дренованого глинистого грунту. В кислих та перезволожених грунтах може хворіти. В цьому випадку слід залужнювати його вапном. В більшості випадків при посадці барбарис слід обрізати до 4-5 бруньок, кущ не заглиблювати, пролити та замульчувати корою чи торфом. Подбати про постійний полив, бажано відстояною теплою водою, та підживлення, яке варто здійснювати навесні, в середині літа та на початку осені, але вже без вмісту азоту. В обрізці важливо підтримувати періодичність, формуючи кущ в потрібній формі, чагарник гарно відновлюється, і від цього підтримується його декоративність. Розмножують кущі кількома способами: насінням, живцюванням, відводками, поділом куща. Всі способи легкі в застосуванні, але звичайно ж черенкування, поділ та укорінення бічних пагонів пришвидшують ріст відокремленої культури. Сформовані саджанці, вирощені в контейнерах, можна без проблем висаджувати протягом усього сезону на постійне місце, забезпечивши постійний полив.

Найчастіше ландшафтні дизайнери та садівники висаджують в групових композиціях міксбордерів, серед альпійних гірок, в рокаріях (бо виглядають неперевершено в поєднанні з каменем), в живих огорожах та бордюрах, як солітерна рослина серед газонів, добре поєднуються з будь якими рослинами, що мають типові умови до зростання, злаками, декоративними травами та квітучими багаторічниками. Разом з хвоєю завжди чудово поєднуються, так як і з камінням, слугуючи один одному фоном. Яскраве та барвисте цвітіння і декоративне листя на тлі смарагдової зелені або блакитної хвої буде виглядати доречно. А плоди чагарника додадуть пізньої осені та взимку фарб для однотонної хвої.